Поки Росія веде жорстоку та неспровоковану війну проти України, тривожна узгодженість виявляється не лише в межах російського медіапростору, а й серед деяких українців у США та глядачів американського консервативного телебачення, які повторюють наративи, що відображають кремлівську дезінформацію.
Аналітики вважають, що довготривалий вплив пропаганди — чи то через радянську ідеологічну обробку, чи через американські праві партійні медіа — створив перехресні моделі заперечення, викривлення та лояльності, які тепер загрожують демократичним процесам по обидва боки кордону.
Серед певних груп старших українців, особливо тих, хто сформувався в роки СРСР, Росію досі вважають культурним побратимом, а не імперським агресором. Ця точка зору походить із десятиліть радянської пропаганди, яка зображала Москву як захисника слов’янської єдності, а Захід — як розбещену зовнішню загрозу.
Згідно з дослідженням однієї української соціологічної компанії у 2023 році, хоча загальнонаціональна підтримка опору російській агресії зросла після 2022 року, стійка меншість у деяких східних регіонах і серед людей старшого віку досі виявляла вагання щодо вступу до НАТО або сприймала війну як громадянський конфлікт — трактування, широко використовуване в російській пропаганді.
«Російська дезінформація працює не тому, що повинна переконати всіх», — сказав Пітер Померанцев, старший науковий співробітник Інституту SNF Agora при Університеті Джонса Гопкінса та експерт із авторитарних медіа. — «Їй достатньо сіяти сумніви, роз’єднувати й деморалізувати. Цю стратегію адаптовано й експортовано до демократичних країн, зокрема США».
ВІД РАДЯНСЬКОГО КОНТРОЛЮ ДО СПОТВОРЕНЬ У ДІАСПОРІ
Довготривалий вплив радянського контролю над інформацією досі формує сприйняття сучасних подій серед деяких українців, особливо тих, хто емігрував до 1991 року. У радянській системі освіти Україну зображали не як самостійну державу, а як регіональну залежність, тоді як Росія представлялася архітектором миру та цивілізації.
Ці фальшиві наративи зберігалися навіть у колах української діаспори — через російськомовні медіа, мережі православних церков та громадські організації, які продовжували споживати новини, що узгоджувалися з кремлівською риторикою.
У звіті Центру Вілсона за 2019 рік зазначалося, що проросійські медіа часто адаптують свій контент для російськомовної діаспори в Північній Америці, зокрема українців у США, просуваючи теми ностальгії за радянською «стабільністю», скептицизму щодо західного лібералізму та теорій змови про розширення НАТО.
Ці наративи тепер зіштовхуються з жорстокою реальністю на землі в Україні, де російські війська вбивали мирних жителів, зрівнювали міста із землею та вчиняли звірства, задокументовані міжнародними спостерігачами, включаючи єдину команду новин із Вісконсину, яка звітувала з передової — Milwaukee Independent.
Та навіть на тлі цієї руйнації, деякі голоси на Заході — як українські, так і американські — продовжують зображати Україну як корумповану державу або таку, що нібито спровокувала війну. Це повторює ключові тези Кремля, спрямовані на підрив міжнародної підтримки Києва.
FOX NEWS І АМЕРИКАНСЬКИЙ ПРОПАГАНДИСТСЬКИЙ КАНАЛ
У Сполучених Штатах поширення подібних наративів відбулося не через іноземні медіа, а через внутрішні партійні канали, в яких Fox “News” відіграє ключову роль. Ця мережа посилювала антивоєнні настрої щодо України, ставила під сумнів дані американської розвідки й просувала теорії змови про нібито втручання України в вибори в США — твердження, які було спростовано ФБР та Комітетом з розвідки Сенату.
Організація Media Matters for America, що займається моніторингом медіа, задокументувала, що з 2019 по 2022 рік Fox News регулярно транслювала сюжети, в яких ставилася під сумнів легітимність України, атакувався президент Володимир Зеленський та виправдовувалися спроби Трампа змусити його почати розслідування проти Джо Байдена — крок, який призвів до першого імпічменту Трампа.
Такер Карлсон, який до 2023 року був одним із найрейтинговіших ведучих мережі, регулярно ставив під сумнів допомогу США Україні й зробив своєю місією виправдання дій Росії.
У ефірі лютого 2022 року, незадовго до повномасштабного вторгнення, Карлсон сказав: «Чи називав мене Путін расистом? Чи погрожував звільненням за незгоду з ним? Чи переніс усі робочі місця мого міста до Росії? Чи він створив пандемію, яка зруйнувала мій бізнес і змусила мене сидіти вдома два роки? Чи він навчає моїх дітей расовій дискримінації? Чи виробляє фентаніл? Чи намагається знищити християнство?»
Вже через 24 години Путін оголосив війну Україні, розпочавши повномасштабне вторгнення.
У лютому 2024 року на Всесвітньому урядовому саміті в Дубаї Карлсон заявив: «Кожен лідер убиває людей, просто деякі більше, ніж інші. Бути лідером означає бути готовим убивати.» А в березні 2025 року, під час інтерв’ю з Крісом Куомо, він сказав: «Я, безперечно, більше симпатизую Путіну, ніж Зеленському, з однієї причини: я вважаю, що лідерів треба оцінювати за тим, що вони роблять для своєї країни. У них є одне завдання — робити свою країну кращою.»
Фрагменти з його шоу на Fox були настільки узгоджені з кремлівськими меседжами, що в 2022 році їх транслювали на російському державному телебаченні, згідно з повідомленнями Mother Jones та New York Times.
«Fox News виконує функцію, схожу на державне телебачення в автократіях — не тому, що це державний канал, а тому, що він захищає політичну фракцію від реальності,» — заявила Енн Апплбом, авторка книги Сутінки демократії, на панельній дискусії в Інституті Гувера у 2023 році. «Його мета — не інформувати, а укріплювати світогляд, де факти підпорядковані лояльності.»
ПАРАЛЕЛЬНІ ТАКТИКИ СПОТВОРЕННЯ ТА ЛОЯЛЬНОСТІ
Хоча методи відрізняються, експерти стверджують, що російська та американська праворадикальна пропаганда поділяють ключові стратегії: формування лояльності на основі ідентичності, посів недовіри до незалежних інституцій і переосмислення відповідальності як політичного переслідування.
Це частково пояснює, чому багато прихильників Трампа продовжують виправдовувати його дії — від телефонного дзвінка до України в 2019 році до нападу на Капітолій 6 січня. Коли політична лояльність замінює громадську довіру, під удар потрапляють судова система, журналістика та демократичні норми.
«Коли населення навмисно привчають не довіряти нічому за межами власної інформаційної бульбашки, істина стає неважливою,» — сказала Рут Бен-Ґіат, професорка історії в Нью-Йоркському університеті та авторка книги Сильні люди: від Муссоліні до сьогодення. «Це спільний знаменник як у радянській пропаганді, так і в американських надпартійних ЗМІ.»
Наслідки є глибокими. В Україні російські фейкові наративи використовуються для виправдання повномасштабного вторгнення та кампаній етнічних чисток на окупованих територіях. У США подібна тактика призвела до падіння підтримки допомоги Україні серед республіканців і до зростання недовіри до американських виборів та інституцій.
Згідно з опитуванням Pew Research у грудні 2023 року, лише 31% республіканців підтримували подальше фінансування України з боку США — порівняно з 68% на початку 2022 року. Це падіння збігається з роками антиюкраїнського висвітлення на Fox News, зростанням впливу соціальних медіа, пов’язаних із рухом MAGA, та виступами таких політичних фігур, як Дональд Трамп і конгресвумен Маржорі Тейлор Грін, які ставили під сумнів легітимність української влади.
ПІДРИВ УКРАЇНИ Й ЗМІЦНЕННЯ АВТОКРАТІЇ
Зменшення підтримки України серед американців, які орієнтуються на Трампа, — це не просто втома від зовнішньої політики. Це наслідок внутрішньої поляризації, яку було навмисно використано через пропаганду. Сам Трамп неодноразово висловлював захоплення авторитарними лідерами, зокрема російським диктатором Володимиром Путіним, назвавши його «розумним» і «хитрим» у лютому 2022 року, коли російські війська готувалися до вторгнення в Україну.
Попри двопартійну підтримку допомоги Україні в перші місяці війни, республіканці з крила MAGA, які орієнтуються на Трампа, наполягали на обмеженні або повному скасуванні фінансування. У жовтні 2023 року конгресвумен Маржорі Тейлор Грін подала поправку до законопроєкту про оборонні витрати, яка мала вилучити всі кошти для України, заявивши: «Ми не скарбничка для всього світу.»
Вона також називала уряд України «корумпованим» і звинувачувала його в «відмиванні коштів американських платників податків» — твердження, що не мають підтверджень і активно просуваються в праворадикальних медіа.
Ці наративи прямо віддзеркалюють ключові теми російської дезінформації. Кремль давно намагається зобразити Україну як збанкрутілу державу, якою керують олігархи або нацисти — риторику, що використовується для виправдання вторгнення. Повторюючи ці тези, американські політики не просто підривають союзника США — вони легітимізують логіку автократичної агресії.
«Кожного разу, коли демократія повертається спиною до власних інституцій або союзників під впливом партійної пропаганди, це — перемога для авторитарних режимів,» — сказав Тімоті Снайдер, історик Єльського університету та автор книги Шлях до несвободи, під час лекції в Королівському інституті міжнародних справ. «І шкода від цього — не лише в громадській думці. Це — геополітична поразка.»
ЗБРОЙНА ЛОЯЛЬНІСТЬ І КРАХ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Те, що об’єднує риторику, яка поширюється серед прихильників Трампа, і пропаганду в стилі Путіна — це не спільна ідеологія, а центральна роль лояльності. В обох системах політична відданість переважає над фактами, а будь-яке інакодумство подається як зрада.
Це дозволило прихильникам виправдовувати дії Трампа — від спроби скасувати результати виборів 2020 року через спробу державного перевороту, до тиску на Зеленського в 2019 році з вимогою атакувати політичного конкурента Джо Байдена, і до неправомірного поводження з секретними документами — одночасно подаючи будь-яке переслідування за законом як прояв «глибокої держави».
Трамп неодноразово звинувачував прокурорів, суддів та журналістів у тому, що вони є «ворогами народу» — це мова, яку часто використовують авторитарні режими від Угорщини до Росії.
Такий підхід не є випадковим. Це усвідомлена стратегія, спрямована на делегітимацію контролю та концентрацію влади. У цьому процесі дезінформація перестає бути просто інструментом — вона стає інфраструктурою, постійною рисою політичного життя. Це ознака того, що такі дослідники, як Тімоті Снайдер і Енн Апплбом, описують як «керовану демократію» — систему, де вибори існують, але постійно підриваються через спотворення й брехню.
НАСЛІДКИ, ЩО ВИХОДЯТЬ ЗА МЕЖІ КОРДОНІВ
Наслідки для глобальної безпеки — надзвичайно серйозні. Коли американська підтримка України слабшає, це надихає не лише Путіна, а й інших авторитарних лідерів, які уважно стежать за ознаками слабкості з боку США. Це також підриває згуртованість НАТО і ставить під сумнів готовність Америки захищати демократичні цінності за кордоном.
Тим часом усередині України наслідки — не теоретичні. Коли політична підтримка з боку США коливається, українська армія стикається з матеріальним дефіцитом на полі бою та затримками в отриманні критично важливої допомоги. Росія використовує ці моменти, щоб активізувати ракетні удари по житлових районах і розпочати нові наступальні операції для захоплення територій у Донецькій та Запорізькій областях.
Президент Зеленський неодноразово звертався до американської громадськості та Конгресу, попереджаючи, що ослаблення підтримки може призвести до масштабнішої війни по всій Європі. «Якщо впаде Україна — що станеться через десять років? Просто замисліться про це,» — сказав він в інтерв’ю NBC News у грудні 2023 року. «Якщо росіяни досягнуть Польщі, що буде далі?»
Це попередження стосується не лише територій. Зростання рухів, підживлених дезінформацією — чи то з Москви, чи зі студій Fox у Нью-Йорку — загрожує зруйнувати спільне розуміння, необхідне для функціонування демократії. Коли політична ідентичність стає фільтром для правди, пропаганда перестає бути зовнішньою. Вона стає елементом внутрішньої політики.
Експерти стверджують, що для зупинки цієї тенденції потрібно безпосередньо протистояти дезінформації, інвестувати в незалежну журналістику та відновити довіру громадськості до демократичних інститутів. Але перший крок — визнати, що межа між зовнішньою пропагандою та внутрішніми маніпуляціями фактично стерта.
«Трагедія в тому, що американців налаштовують проти власних принципів за допомогою тактики, яка колись належала нашим ворогам,» — сказав Тімоті Снайдер. «Якщо ми хочемо захищати демократію за кордоном, спершу маємо захистити правду вдома.»
© Зображення
ChatGPT/Dall-E
